Наши руки — земля, наши тела — глина, а наши глаза — дождевые лужи. Мы не знаем, живы ли мы еще
Якщо нарешті все добре, чому мене рве навпіл?
Думав, з ранковим світлом полегшає. Так і було, бо я тобі вірю безглуздо. Дурний.
Не втомився іще серце по шматках сбирати, болю іще не занадто.
Сказав собі:"Сміливий! Болю не боюся!", але треба ж розум якийсь мати окрім сміливості!
Треба ж хоча б якусь гордість мати!
Дурний.